Аритмія серця — це порушення нормального ритму серцевих скорочень, що може проявлятися у вигляді прискореного, уповільненого або нерегулярного серцебиття. За статистикою, різні форми аритмій зустрічаються у мільйонів людей у всьому світі, і далеко не всі з них є небезпечними. Проте деякі форми порушень серцевого ритму можуть призводити до серйозних ускладнень, включаючи інсульт та раптову серцеву смерть. Саме тому важливо розуміти, які існують аритмії, як вони проявляються та які методи лікування пропонує сучасна кардіологія.
Причини та види аритмій серця
Нормальний серцевий ритм забезпечується спеціалізованою провідною системою серця, що генерує та проводить електричні імпульси з чіткою частотою 60–90 скорочень на хвилину. Будь-яке порушення в цій системі — чи то на рівні генерації імпульсу, чи то на рівні його проведення — призводить до розвитку аритмії. За характером порушення ритму виділяють тахіаритмії (прискорений ритм понад 100 ударів на хвилину), брадіаритмії (уповільнений ритм менше 60 ударів на хвилину) та порушення провідності (блокади).
Найпоширенішою аритмією є фібриляція передсердь, або миготлива аритмія, — стан, при якому передсердя скорочуються хаотично, з частотою 350–700 імпульсів на хвилину. Це найбільш значущий фактор ризику кардіоемболічного інсульту: за наявності фібриляції передсердь ризик розвитку інсульту збільшується у 5 разів. Шлуночкова тахікардія та фібриляція шлуночків є найнебезпечнішими формами аритмій, здатними призвести до зупинки серця протягом лічених хвилин.
Причини аритмій надзвичайно різноманітні. До органічних причин належать: ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, кардіоміопатії, вади серця, міокардит та перикардит. Функціональні причини включають: порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), гормональні розлади (захворювання щитоподібної залози), інтоксикації (алкоголь, кофеїн, деякі ліки), вегетативна дисфункція та хронічний стрес. Важливо відзначити, що у частини пацієнтів аритмія може бути вродженою та пов’язаною з генетичними мутаціями в генах іонних каналів серця.
Додаткові шляхи проведення між передсердями та шлуночками — наприклад, при синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта — також є важливою причиною розвитку надшлуночкових тахікардій, особливо у молодих людей. Ці структурні аномалії присутні від народження та можуть виявлятися у будь-якому віці.
Симптоми аритмії: як розпізнати порушення серцевого ритму
Симптоматика аритмій надзвичайно варіабельна і залежить від виду порушення ритму, частоти серцевих скорочень та наявності органічного ураження серця. Деякі аритмії протікають безсимптомно і виявляються випадково при профілактичному обстеженні. Інші супроводжуються яскравими клінічними проявами, що суттєво знижують якість життя пацієнта.
Найбільш характерним симптомом є серцебиття — відчуття прискорених, нерегулярних або посилених серцевих скорочень. Пацієнти описують його по-різному: як «стрибки» або «завмирання» серця, «тріпотіння» в грудях, відчуття, що серце «вискакує» або «перекидається». Ці відчуття можуть бути короткочасними (кілька секунд) або тривалими (години та дні), виникати в стані спокою або при навантаженні.
При тахіаритміях часто спостерігаються: задишка, відчуття нестачі повітря, загальна слабкість та зниження толерантності до фізичних навантажень. При значному прискоренні ритму може знижуватися артеріальний тиск та розвиватися запаморочення, переднепритомний стан або справжня втрата свідомості. Брадіаритмії, навпаки, проявляються вираженою слабкістю, запамороченням, непритомністю (синкопальні стани при синдромі Морганьї-Адамса-Стокса).
Тривожними симптомами, що потребують негайної медичної допомоги, є: раптова втрата свідомості, різкий біль у грудях на тлі серцебиття, виражена задишка у стані спокою, різке падіння артеріального тиску, ознаки порушення мозкового кровообігу (слабкість у руці чи нозі, порушення мови, асиметрія обличчя).
Діагностика аритмій: сучасні методи обстеження
Діагностика порушень серцевого ритму починається з детального збору скарг та анамнезу, фізикального огляду та стандартної ЕКГ у 12 відведеннях. Однак, враховуючи пароксизмальний (нападоподібний) характер багатьох аритмій, одноразова ЕКГ може виявитися неінформативною. У такому разі призначається добовий або тривалий холтерівський моніторинг ЕКГ, що дозволяє реєструвати серцевий ритм протягом 24–72 годин і більше.
Для виявлення аритмій, пов’язаних із фізичним навантаженням, проводиться тест з навантаженням на велоергометрі або тредмілі. Ехокардіографія (УЗД серця) є обов’язковим методом обстеження пацієнтів з аритміями, оскільки дозволяє виявити структурні зміни серця, що можуть бути субстратом аритмії. У ряді випадків для уточнення діагнозу та виявлення джерела аритмії проводиться електрофізіологічне дослідження (ЕФД) — інвазивна процедура, при якій спеціальні електроди вводяться в порожнини серця через венозний доступ.
Генетичне тестування набуває все більшого значення в діагностиці спадкових аритмічних синдромів — синдрому подовженого QT, синдрому Бругада, катехоламінергічної поліморфної шлуночкової тахікардії та інших. Виявлення генетичної мутації важливе не лише для самого пацієнта, але й для членів його сім’ї, які можуть бути носіями тієї ж мутації.
Лікування аритмій серця: від медикаментів до операції
Підходи до лікування аритмій залежать від їхнього виду, механізму розвитку, наявності симптомів та органічного ураження серця. Метою лікування є відновлення нормального синусового ритму (при тахіаритміях), нормалізація частоти серцевих скорочень або профілактика небезпечних ускладнень (зокрема тромбоемболій при фібриляції передсердь).
Медикаментозна терапія залишається основним методом лікування більшості аритмій. Антиаритмічні препарати класифікуються за механізмом дії (класифікація Vaughan Williams): блокатори натрієвих каналів, бета-блокатори, блокатори калієвих каналів та антагоністи кальцію. Вибір конкретного препарату визначається видом аритмії та супутніми захворюваннями. При фібриляції передсердь поряд з антиаритмічними засобами обов’язково призначаються антикоагулянти для профілактики тромбоемболічних ускладнень.
Катетерна абляція — малоінвазивна процедура, при якій джерело аритмії в серці «вимикається» за допомогою радіочастотної енергії або кріовпливу — є сьогодні методом вибору при багатьох видах тахіаритмій, зокрема при надшлуночкових тахікардіях, тріпотінні та певних формах фібриляції передсердь. Ефективність процедури при пароксизмальній формі фібриляції передсердь сягає 70–80%.
Імплантація кардіостимулятора є єдиним ефективним методом лікування симптоматичних брадіаритмій та блокад серця. Сучасні кардіостимулятори — надзвичайно складні пристрої, що адаптують частоту стимуляції до фізичної активності пацієнта, забезпечуючи оптимальну якість життя. Імплантований кардіовертер-дефібрилятор (ІКД) є засобом первинної та вторинної профілактики раптової серцевої смерті у пацієнтів із загрозливими для життя шлуночковими аритміями. Своєчасна діагностика та правильно підібране лікування дозволяють переважній більшості пацієнтів з аритміями вести повноцінне активне життя.
