Отит у дітей — одне з найпоширеніших захворювань дитячого віку. За статистикою, до трирічного віку 80% дітей переносять хоча б один епізод гострого середнього отиту, а третина — три і більше. Часті вушні болі, ніч без сну, тривожне дитя і батьки, що не знають, що робити — типова картина. Зрозуміти, чи потрібен лікар негайно, чи можна зачекати до ранку, допоможуть знання симптомів та правил поведінки при підозрі на отит.
Чому діти хворіють на отит частіше, ніж дорослі?
Анатомія дитячого вуха кардинально відрізняється від дорослого. Євстахієва труба, що з’єднує середнє вухо з носоглоткою, у маленьких дітей коротша, ширша і розташована майже горизонтально. Це означає, що бактерії та вірус з носоглотки набагато легше «піднімаються» у середнє вухо. Крім того, у дітей імунна система ще формується, вони частіше хворіють на ГРВІ, аденоїди нерідко перекривають отвір євстахієвої труби та порушують вентиляцію середнього вуха.
Додаткові фактори ризику: відвідування дитячого садку (контакт з більшою кількістю вірусів), штучне вигодовування (грудне молоко містить захисні антитіла), куріння батьків (пасивне куріння погіршує функцію євстахієвої труби), алергія. Найчастіше середній отит розвивається як ускладнення ГРВІ — на 3–5-й день від початку застуди.
Симптоми отиту у дітей різного віку
Головна складність полягає в тому, що маленька дитина не може сказати, де саме болить. Тому батькам важливо знати непрямі ознаки. У немовлят і дітей до 2 років: незрозуміле різке занепокоєння, плач без видимої причини, особливо вночі або при сисанні (при ковтальних рухах підвищується тиск у середньому вусі); дитина хапається за вухо або тре голову об подушку; відмова від грудей або пляшечки; порушення сну, підвищена температура — не обов’язкова ознака. У дітей після 2–3 років дитина вже може показати на вухо і сказати, що болить. Скарги: стріляючий або ниючий біль у вусі, що посилюється вночі, відчуття закладеності вуха, зниження слуху («не чує»), шум у вусі, температура. При перфорації барабанної перетинки — гнійні виділення з вуха, і при цьому біль різко стихає.
Коли потрібна термінова допомога лікаря?
Є ситуації, коли зволікати з лікарем не можна: дитині менше 6 місяців та є підозра на отит — огляд обов’язковий, незалежно від стану; дитина старша 6 місяців, але симптоми виражені: сильний біль, висока температура (вище 39°C), загальний важкий стан; поява виділень з вуха; посилення болю після початкового покращення; ознаки ускладнень — набряк та почервоніння за вушною раковиною, різкий головний біль, блювання, порушення координації; отит у дитини з ослабленим імунітетом. Планово, але без відкладення, до лікаря варто звернутися: якщо дитина скаржиться на біль у вусі або якщо є підозра на отит; якщо через 48–72 годин після початку лікування стан не покращується.
Лікування та профілактика отиту у дітей
Сучасний підхід до лікування гострого середнього отиту у дітей — т.зв. «watchful waiting» (спостережна тактика). У дітей старше 2 років з легким або помірним перебігом лікар може рекомендувати 48–72 години спостереження без антибіотиків, призначивши лише знеболювальне (парацетамол або ібупрофен). При важкому стані, у дітей до 2 років, при двосторонньому отиті або відсутності покращення — призначається антибіотик (амоксицилін). Вушні краплі при неперфорованому отиті — не допомагають, оскільки препарат не проходить крізь барабанну перетинку. Виняток — знеболювальні краплі для місцевої аналгезії. Вушні краплі з антибіотиком застосовуються при зовнішньому отиті та при перфорованому середньому отиті. Якщо рідина у середньому вусі не розсмоктується і спричиняє хронічну туговухість — розглядається шунтування (встановлення тимчасових дренажних трубочок у барабанну перетинку). При частих рецидивуючих отитах, пов’язаних з аденоїдами — аденотомія (видалення аденоїдів) суттєво знижує частоту захворювань. Для профілактики — вакцинація (пневмококова та гемофільна вакцини), грудне вигодовування, уникнення пасивного куріння.
