Ендопротезування колінного суглоба — хірургічна операція, під час якої зруйнований хворобою або травмою суглоб замінюється штучним імплантом (ендопротезом). Для мільйонів пацієнтів у всьому світі ця операція стала справжнім порятунком: вона усуває виснажливий хронічний біль, відновлює рухливість і повертає людину до повноцінного активного життя. За масштабами поширення ендопротезування колінного суглоба поступається хіба що заміні кульшового суглоба, і їх кількість щороку зростає — відповідно до постаріння населення та збільшення частоти гонартрозу. Розуміння того, як проходить операція і що чекає пацієнта після неї, допомагає зробити свідомий вибір і налаштуватися на позитивний результат.
Показання до ендопротезування колінного суглоба та вибір протеза
Основним показанням до ендопротезування колінного суглоба є виражений гонартроз III–IV ступеня з постійним болем, що суттєво знижує якість життя і не піддається консервативному лікуванню. Інші показання включають: ревматоїдний артрит з тяжким ураженням колінного суглоба, посттравматичний артроз після складних переломів, асептичний некроз виростків стегнової або великогомілкової кістки, деформації колінного суглоба, що суттєво порушують біомеханіку ходьби. Рішення про операцію приймається лікарем та пацієнтом спільно з урахуванням вираженості симптомів, загального стану здоров’я, активності та очікувань пацієнта.
Сучасні ендопротези колінного суглоба — складні інженерні конструкції, що максимально імітують анатомію та функцію природного суглоба. Стандартний ендопротез складається з трьох компонентів: стегнового (кобальт-хромовий сплав або кераміка), великогомілкового (титановий сплав з поліетиленовим вкладишем) та часто — наколінникового компонента. При тотальному ендопротезуванні замінюються всі три поверхні суглоба (медіальний та латеральний відділи, а також пателофеморальне зчленування). При однополюсному (уніпартитному) ендопротезуванні замінюється лише один уражений відділ суглоба — зазвичай медіальний.
Вибір між тотальним та однополюсним ендопротезуванням визначається поширеністю ураження суглоба та стабільністю зв’язок. Однополюсний протез показаний при ізольованому ураженні одного відділу суглоба, інтактних зв’язках та нормальній осі кінцівки. Він є менш інвазивним, забезпечує більш природнє відчуття суглоба і, як правило, дозволяє швидше відновитися. Комп’ютерна навігація та роботизовані системи (наприклад, Mako, ROSA) дедалі ширше застосовуються при ендопротезуванні коліна для підвищення точності встановлення компонентів та оптимізації балансу суглоба.
Протипоказаннями до ендопротезування є: активна інфекція в суглобі або в будь-якому іншому вогнищі (остеомієліт, абсцес, стоматологічна інфекція), важка серцево-судинна та легенева патологія з некомпенсованим функціональним станом, нейропатична артропатія, недостатнє кісткове ложе для фіксації компонентів. Ожиріння III–IV ступеня є відносним протипоказанням, оскільки різко підвищує ризик ускладнень — у таких пацієнтів перед операцією рекомендується зниження маси тіла.
Як проходить операція ендопротезування колінного суглоба
Операція виконується в операційній з суворим дотриманням норм стерильності — це критично важливо для профілактики інфекційних ускладнень, найбільш серйозного ускладнення ендопротезування. Знеболення найчастіше здійснюється за допомогою спинальної анестезії (ін’єкція в спинномозковий канал), що забезпечує повне знеболення нижньої частини тіла при збереженій свідомості пацієнта. Загальна анестезія застосовується за показаннями.
Хірург розрізає шкіру та підшкірну клітковину по передній поверхні коліна розрізом завдовжки 10–15 см, акуратно відводить сухожилок чотириголового м’яза і розкриває суглоб. Спеціальними хірургічними пилками та фрезами видаляються ушкоджені хрящові і кісткові поверхні стегнової та великогомілкової кістки — знімаються чіткі шари кістки строго відповідно до розрахованих параметрів. Поверхня наколінника також може бути підготовлена для встановлення наколінникового компонента.
Компоненти ендопротеза встановлюються або на кістковому цементі (акриловий цемент для надійної первинної фіксації — особливо рекомендується при зниженій щільності кісток або у старших пацієнтів), або безцементно (компоненти з пористим покриттям для кісткової інтеграції — краще для молодих, активних пацієнтів). Після встановлення компонентів хірург ретельно перевіряє функцію суглоба, баланс зв’язок, об’єм рухів та стабільність. Рана ушивається пошарово, встановлюється дренаж. Тривалість операції — 1,5–2 години.
Реабілітація після ендопротезування колінного суглоба: терміни та програма
Реабілітація після ендопротезування колінного суглоба починається буквально через кілька годин після операції. Вже в перший день пацієнт виконує перші вправи для гомілкового суглоба та пальців стопи (профілактика тромбозу), в другий-третій день — піднімається з ліжка та починає ходити з ходунками або милицями. Рання активізація є принциповою вимогою сучасної ортопедії.
Протягом перших 6 тижнів пацієнт переходить від ходунків до тростини, поступово збільшує навантаження на оперовану ногу, освоює підйом по сходах. Ключові завдання цього етапу: відновлення розгинання коліна до 0 градусів та досягнення згинання мінімум до 90–100 градусів, зміцнення м’язів стегна, вироблення правильного стереотипу ходьби. Фізіотерапевт проводить регулярні заняття в стаціонарі, а після виписки пацієнт продовжує реабілітацію амбулаторно або в реабілітаційному центрі.
Повне відновлення після тотального ендопротезування коліна займає від 3 до 6 місяців і більше. До повсякденної активності та роботи, що не вимагає важкого фізичного навантаження, пацієнти повертаються через 6–8 тижнів. Водіння автомобіля стає можливим через 4–8 тижнів залежно від сторони операції та типу КПП. Сучасні ендопротези служать 15–25 і більше років, а за правильного підбору і дотримання режиму активності — ще довше. Пацієнти можуть займатися ходьбою, плаванням, їздою на велосипеді, гольфом — і при цьому не відчувати болю, що ще нещодавно робив їхнє життя нестерпним.
