| Послуга | 🇺🇦 Україна | 🇨🇿 Чехія | 🇹🇷 Туреччина |
|---|---|---|---|
| Кісткова пластика | від 132 USD (~5 940 грн) | від 239 USD | від 334 USD |
| Синус-ліфтинг закритий | від 445 USD (~20 025 грн) | від 239 USD | від 290 USD |
| Синус-ліфтинг відкритий | від 667 USD (~30 015 грн) | від 716 USD | від 580 USD |
| Комп'ютерна томографія, 2 щелепи | від 14 USD (~630 грн) | — | — |
Ціни в колонці «Україна» — за даними клінік-партнерів MediUkraine; еквівалент у гривнях рахується за орієнтовним курсом і залежить від дня оплати. Колонки «Чехія» і «Туреччина» — нижні межі цін, опублікованих у прайсах тамтешніх клінік, а для Туреччини також у рекомендованому тарифі Турецької стоматологічної асоціації на 2026 рік, станом на серпень 2026 року; переведені в долари за курсом на дату збору. Прочерк означає, що зіставної опублікованої ціни на цю позицію знайти не вдалося. Остаточну вартість у будь-якій країні називає клініка після огляду.
Кістка щелепи існує під навантаженням. Поки зуб на місці, жувальний тиск через корінь передається на альвеолярний відросток і підтримує його об'єм; щойно зуб видалили, навантаження зникає, і кістка починає перебудовуватися. Найбільші втрати припадають на перші місяці: за перший рік гребінь втрачає від чверті до половини початкової ширини, далі процес сповільнюється, але не зупиняється.
Імпланту потрібна опора з певними розмірами. Навколо його поверхні має лишитися щонайменше 1 мм власної кістки з кожного боку, а від верхівки — достатня відстань до нижньощелепного каналу й до дна верхньощелепної пазухи. Практично це означає гребінь завширшки приблизно від 6 мм для імпланта стандартного діаметра; коли після атрофії лишається 3–4 мм, ставити імплант нікуди — саме тоді й потрібне нарощування.
Показання до операції — тривала відсутність зубів, травматичне видалення зі зламом стінки лунки, наслідки кіст, гранульом і хронічного періодонтиту, втрата кістки через пародонтит, травми щелеп, вроджені дефекти. Окремий випадок — бічні відділи верхньої щелепи, де пазуха з часом опускається і висоти кістки лишається 2–5 мм; там працює синус-ліфтинг, якому в каталозі присвячена окрема сторінка.
Показана операція не всім. Планове нарощування відкладають або не проводять при нелікованому пародонтиті й незадовільній гігієні, некомпенсованому цукровому діабеті, гострих запальних процесах у роті, вагітності, під час хіміотерапії, після променевої терапії ділянки голови та шиї, а також у пацієнтів, які отримують внутрішньовенні бісфосфонати чи деносумаб, — у них можливий медикаментозний остеонекроз щелепи. Інтенсивне куріння формально не забороняє втручання, але помітно погіршує прогноз, і хірург попереджає про це до операції.
Medi Ukraine — сервіс пошуку лікування та координації, а не клініка. Ми добираємо медичний центр і хірурга відповідного профілю, узгоджуємо дати, супроводжуємо пацієнта, зокрема тих, хто приїздить з-за кордону. Рішення про обсяг втручання, методику й матеріал ухвалює лікар після очного огляду та аналізу томограми.
Напрямна кісткова регенерація — базова методика: у зону дефіциту вносять кістковий матеріал і накривають його бар'єрною мембраною. Мембрана потрібна не для міцності, а для розділення тканин. Епітелій і сполучна тканина ясен ростуть у кілька разів швидше за кістку і без бар'єра просто заповнюють простір, де мала утворитися нова кістка; під мембраною ж згусток спокійно перебудовується місяцями. Саме тому цілісність мембрани й герметичність шва важать не менше за сам матеріал.
Аутокістка — власна кістка пацієнта, єдиний матеріал із живими остеогенними клітинами. Її беруть поруч із зоною операції: з косої лінії або гілки нижньої щелепи, ретромолярної ділянки, рідше з підборіддя; невеликий обсяг збирають кістковим скребком або фільтром-збірником під час свердління. Аутокістка перебудовується найшвидше, проте має два обмеження — доступний обсяг невеликий, а сама вона помітно резорбується, тому її частіше змішують із повільним матеріалом приблизно порівну, ніж використовують окремо.
Ксеногенні гранули — депротеїнізована бичача або свиняча кістка, з якої видалено білки й лишився мінеральний каркас із природною пористістю. Такий матеріал майже не розсмоктується й роками тримає отриманий об'єм, тому його беруть, коли форму гребеня потрібно зберегти надовго. Алогенні матеріали — оброблена донорська людська кістка з тканинного банку. Алопласти на основі бета-трикальційфосфату та гідроксіапатиту повністю синтетичні: вони заміщуються власною тканиною, але й об'єм втрачають швидше.
Мембрани ділять на резорбовані й нерезорбовані. Колагенова резорбована мембрана розсмоктується за кілька тижнів або місяців і не потребує зняття — її обирають за невеликих і середніх дефектів. Нерезорбовані мембрани з політетрафторетилену, часто з титановим каркасом, і титанові сітки тримають задану форму навіть під тиском м'яких тканин, тож без них не обійтися при об'ємних відновленнях; їх фіксують пінами чи мікрогвинтами й знімають окремою маніпуляцією через кілька місяців. Плата за жорсткість — вищий ризик оголення краю мембрани крізь шов.
Розщеплення альвеолярного гребеня застосовують, коли висоти кістки достатньо, а гребінь вузький — приблизно 3–5 мм. Кортикальну пластинку розсікають уздовж п'єзоскальпелем або тонкими дисками, обережно розводять зовнішню й внутрішню стінки, а простір між ними заповнюють матеріалом. Метод дає ширину відразу, часто дозволяє встановити імплант одномоментно й скорочує лікування на місяці. Він потребує губчастого шару між кортикальними пластинками, тому на тонкому лезоподібному гребені нижньої щелепи можливий не завжди.
Коли дефект великий, використовують кістковий блок: фрагмент власної кістки з гілки нижньої щелепи або алогенний блок притискають до гребеня й фіксують мікрогвинтами, проміжки заповнюють гранулами й накривають мембраною. Блок дає передбачувану ширину, але травматичніший через додаткову зону забору. Найскладніша частина напряму — вертикальне нарощування, коли гребеню бракує саме висоти: тут працюють титановою сіткою, шатровими гвинтами, іноді дистракційним остеогенезом, і хірурги відкрито визнають, що вертикальний приріст менш передбачуваний за горизонтальний і частіше супроводжується оголенням мембрани.
Окремо варто знати про збереження лунки. Якщо кістковий матеріал вносять у лунку одразу після видалення зуба й закривають її мембраною, гребінь втрачає значно менше об'єму, ніж при звичайному загоєнні. Це коротка маніпуляція під час того самого візиту, і вона часто позбавляє потреби в повноцінній аугментації через рік. Пацієнту, який видаляє зуб і планує імплант у майбутньому, про такий варіант варто запитати ще до видалення.
Ключове рішення плану — робити нарощування окремо чи одночасно з імплантацією. Якщо дефіцит невеликий і імплант вдається встановити в правильному положенні з достатньою первинною стабільністю, обидва етапи поєднують в один візит. Якщо кістки бракує настільки, що імплант не втримається або стане під неправильним кутом, етапи розділяють: спершу об'єм, потім, після перебудови, — імплант. Спроба заощадити візит у другому випадку зазвичай закінчується втратою імпланта.
Терміни перебудови залежать від обсягу й типу дефекту. Невеликі горизонтальні дефекти й лунки готові приблизно через 4 місяці, об'ємні горизонтальні — через 6, вертикальні відновлення й блоки — через 6–9 місяців. Готовність визначає не календар, а контрольна томографія: лікар дивиться, чи достатньо щільності й ширини, щоб установити імплант потрібного розміру. Фібрин, збагачений тромбоцитами, і мембрани з власної крові застосовують як допоміжний засіб для м'яких тканин, але самі по собі об'єму вони не додають.
Універсального методу немає, і це варто почути до оплати. Вибір між розщепленням, гранулами під мембраною й блоком визначають форма дефекту, товщина слизової, стан сусідніх зубів, звички пацієнта та планована конструкція; той самий міліметровий дефіцит на верхній і на нижній щелепі лікують по-різному. Прогнозувати результат для конкретного пацієнта може лише лікар після огляду й аналізу томограми, а не заочно за описом чи фотографією усмішки.
Перші дві-три доби минають із набряком. Він наростає до 48–72 годин, потім спадає, і до 5–7 дня обличчя зазвичай має звичний вигляд; синець на щоці чи під нижньою щелепою можливий і минає самостійно. Холод прикладають лише в першу добу, по 15 хвилин із перервами, — пізніше він уже не працює.
Знеболювальні приймають за схемою, яку дав хірург, антибіотик — якщо його призначили, повним курсом. Полоскати рот раніше наступного дня не можна, щоб не вимити згусток; далі призначають ванночки з хлоргексидином, а зону швів чистять м'якою щіткою обережно, не залишаючи наліт. Сауну, гарячу ванну, спортзал і нахили з навантаженням у перший тиждень відкладають.
Після втручання на верхній щелепі окремо забороняють різко сякатися, надувати щоки, пірнати й грати на духових інструментах приблизно два тижні: перепад тиску здатний зрушити матеріал. Чхати варто з відкритим ротом. Ці обмеження суворіші, якщо одночасно виконували синус-ліфтинг.
Харчування в перші два тижні м'яке й негаряче, жувати на боці операції не можна. Шви знімають на 7–14 добу, іноді пізніше, якщо стояла нерезорбована мембрана. Знімний протез над зоною втручання не носять до дозволу лікаря або перебазовують м'яким матеріалом, щоб він не тиснув на шов.
Результат оцінюють не за самопочуттям, а за контрольною томографією — через 4–6 місяців, а за об'ємних дефектів через 6–9. Критерій один: чи вистачає ширини, висоти й щільності, щоб установити імплант потрібного діаметра в правильному положенні. Частина внесеного матеріалу за цей час резорбується, це очікувано й закладено в план, тому хірург свідомо створює невеликий надлишок об'єму.
Чесно про межі методу: у частині випадків приросту виявляється менше, ніж планували, і тоді або встановлюють імплант меншого розміру, або виконують повторну аугментацію меншого обсягу. Так буває передусім при вертикальних відновленнях і в курців. Це властивість методики, а не обов'язково помилка хірурга, і саме тому терміни та ймовірні сценарії обговорюють до операції, а не після контрольного знімка.
Крок 1. Огляд, томографія й план. Хірург зіставляє клінічну картину з томограмою, вимірює висоту й ширину кістки в зоні майбутнього імпланта й визначає, якого об'єму бракує та яким методом його додавати. Тут же обирають матеріал і тип мембрани, вирішують, чи можливий імплант одномоментно, і фіксують план письмово разом із кошторисом.
Крок 2. Знеболення й доступ. Операцію виконують під місцевою анестезією, за бажанням пацієнта — з медикаментозною седацією. Після знеболення хірург робить розріз по гребеню й відкидає слизово-окісний клапоть, оголюючи кістку рівно настільки, наскільки потрібно для роботи, і оцінює дефект уже безпосередньо, а не лише на знімку.
Разом втручання триває 40–90 хвилин: після знеболення й розрізу хірург готує ділянку, за потреби розщеплює вузький гребінь, ущільнює кістковий матеріал, накриває його мембраною і зашиває рану без натягу. У клініці пацієнт проводить приблизно дві-три години разом із підготовкою, додому їде того ж дня, шви знімають на 7–14 добу, а контрольну томографію роблять через 4–9 місяців — за нею й планують установлення імпланта.
Нарощування кістки — не окрема послуга, а перший етап маршруту, який закінчується коронкою на імпланті. Від першої консультації до постійної конструкції минає приблизно 9–18 місяців, і більшу частину цього часу займає не робота лікаря, а біологія: кістка перебудовується у своєму темпі, пришвидшити його неможливо.
Перший блок — обстеження й підготовка: консультація, томографія, професійна гігієна, лікування карієсу та ясен, за потреби висновок терапевта щодо хронічних хвороб і препаратів. Він займає від кількох днів до трьох тижнів залежно від стану порожнини рота і виконується до операції, а не паралельно з нею.
Другий блок — сама операція та загоєння м'яких тканин: візит на втручання, огляд на 2–3 добу, зняття швів на 7–14 день. Далі настає найдовший період — перебудова матеріалу від 4 до 9 місяців, протягом якого пацієнт живе звичним життям і приходить лише на контроль.
Третій блок починається з контрольної томографії. Якщо об'єму достатньо, встановлюють імплант, і потрібно ще 3–6 місяців на остеоінтеграцію; потім ставлять формувач ясен на два-три тижні, знімають відбитки або сканують і виготовляють коронку. За сприятливих умов імплант ставлять одночасно з нарощуванням, і тоді маршрут коротшає на кілька місяців.
Пацієнтам з інших міст і країн цикл зручно розкласти на три поїздки: перша — огляд, знімок і операція з розрахунком на зняття швів, друга — контрольна томографія й імплантація, третя — протезування. Medi Ukraine складає розклад так, щоб кожна поїздка була наповненою, і тримає зв'язок між етапами, зокрема з лікарем за місцем проживання, якщо частину контролю зручніше пройти вдома.
Найчастіше ускладнення — розходження швів з оголенням мембрани в перші два тижні. Трапляється воно тим частіше, чим більший обсяг нарощування, і передусім при нерезорбованих мембранах і титанових сітках. Оголену ділянку доводиться ретельно обробляти, а іноді мембрану знімають достроково, і тоді приріст виходить меншим за розрахунковий.
Можливі також інфікування ділянки, тривала кровотеча й гематома, а при роботі на верхній щелепі — перфорація слизової оболонки пазухи. У бічних відділах нижньої щелепи існує ризик подразнення або травми нижньоальвеолярного нерва з онімінням половини губи й підборіддя: тимчасове оніміння минає протягом тижнів чи місяців, стійке трапляється рідко. Саме тому положення каналу вимірюють на томограмі до операції, а не орієнтуються на середні анатомічні дані.
Пізніші проблеми — часткова резорбція матеріалу й секвестрація окремих фрагментів. Матеріал не відторгається в імунному сенсі: ксеногенні гранули позбавлені білків, аутокістка своя, алогенні тканини проходять обробку в банку. Але якщо ділянка погано кровопостачається або інфікується, частина матеріалу не перебудовується й поступово виходить через рану.
Фактори, які найбільше псують прогноз, відомі й перелічуються в кожному протоколі: куріння, некомпенсований цукровий діабет, нелікований пародонтит, незадовільна гігієна, бруксизм і знімний протез, що тисне на зону операції. Це не абстрактні перестороги — саме вони пояснюють більшість невдалих випадків, і саме на них пацієнт може вплинути сам.
Протипоказання ділять на тимчасові й постійні. До тимчасових належать гострі інфекції, загострення хронічних хвороб, вагітність і годування груддю, період хіміотерапії, некомпенсовані стани — після їх усунення операція можлива. Постійними або майже постійними вважають внутрішньовенне приймання бісфосфонатів і деносумабу, променеву терапію ділянки голови та шиї в анамнезі, тяжкі порушення згортання крові й системні захворювання у стадії декомпенсації.
Якщо нарощування не робити, варіанти теж є: короткі та вузькі імпланти в межах наявної кістки, нахилені імпланти, мостоподібний протез з опорою на власні зуби, знімна конструкція. Кожен має власну ціну, свої обмеження й свій прогноз, і зважити їх варто до операції, а не після. Пацієнт має право на другу думку — томограма, план і кошторис лишаються на руках, і Medi Ukraine за потреби організовує консультацію в іншій клініці-партнері.
📍 Україна, Львів
Стоматологічна клініка у Львові з окремими лікарями за напрямами: хірургія та імплантація, ортопедія, терапія, ендодонтія під мікроскопом, пародонтологія, ортодонтія й дитяча стоматологія. Читати далі
Коли на томограмі ширини або висоти гребеня не вистачає, щоб імплант потрібного розміру став у правильному положенні й лишився оточений щонайменше міліметром власної кістки. Практично це ширина гребеня менша за 6 мм, висота, за якої до нижньощелепного каналу чи дна пазухи лишається небезпечно мало, а також дефекти після кіст, травм і пародонтиту. Остаточно це вирішує не сам факт відсутності зуба, а вимірювання на знімку — тому заочно за фотографією питання не закривається.
У клініках, з якими працює Medi Ukraine, нарощування кістки починається від 132 USD за зону втручання, конусно-променева томографія двох щелеп — від 14 USD. Кістковий матеріал, мембрану й фіксувальні гвинти рахують окремо: їхня кількість залежить від розміру дефекту. Якщо потрібен синус-ліфтинг, він іде окремим рядком — закритий від 445 USD, відкритий від 667 USD. Остаточну суму встановлює клініка після огляду й томографії.
Залежить від обсягу. Невеликі горизонтальні дефекти й лунки, збережені одразу після видалення, зазвичай готові приблизно через 4 місяці; об'ємні горизонтальні — через 6; вертикальні відновлення й кісткові блоки — через 6–9 місяців. Готовність визначає контрольна томографія, а не календар: лікар оцінює щільність і фактичну ширину гребеня. Коли дефіцит невеликий, імплант ставлять одночасно з нарощуванням, і окремого періоду очікування немає — далі йде звичайна остеоінтеграція 3–6 місяців.
Під час операції болю немає: працює місцева анестезія, за бажанням пацієнта її доповнюють медикаментозною седацією. Відчуття тиску й вібрації можливі, біль — ні; якщо знеболення слабшає, лікар додає анестетик. Після втручання протягом двох-трьох діб буває помітний набряк і ниючий біль, який контролюється звичайними знеболювальними за схемою. Сильний біль, що наростає з третьої доби, гнійні виділення чи гарячка — привід зателефонувати лікарю того ж дня, а не чекати планового огляду.
Обидва варіанти робочі, і найчастіше їх поєднують. Власна кістка містить живі клітини й перебудовується найшвидше, але її обсяг обмежений, забір додає травми, і сама вона помітно втрачає об'єм. Ксеногенні гранули не мають живих клітин, зате роками тримають форму гребеня. Тому типове рішення — суміш аутокістки з повільним матеріалом під мембраною: перша прискорює перебудову, другий утримує об'єм. Пропорцію та вид матеріалу обирає хірург за формою й розміром дефекту.
Так, і про це варто знати заздалегідь. Матеріал не відторгається як чужорідний орган, але може не перебудуватися: через інфікування, розходження шва з оголенням мембрани, тиск знімного протеза, куріння або погане кровопостачання ділянки. Тоді частина гранул секвеструється й виходить через рану, а приріст виявляється меншим за розрахунковий. У такій ситуації ділянку санують і через кілька місяців за потреби повторюють нарощування меншого обсягу або переходять до імпланта меншого розміру.
Варіантів кілька, і вибирають їх за томограмою. Об'ємний дефіцит закривають кістковим блоком або вертикальним нарощуванням із титановою сіткою, у бічних відділах верхньої щелепи — синус-ліфтингом. Якщо пацієнт не готовий до тривалого лікування, розглядають короткі та вузькі імпланти в межах наявної кістки, нахилені імпланти, мостоподібний протез з опорою на власні зуби або знімну конструкцію. Кожен шлях має свої обмеження за строком служби й навантаженням, тому їх порівнюють до початку лікування, а не після операції.
Підберемо клініку та лікаря, запишемо без черг — результати в день обстеження.
Отримати консультацію →
