Відновлення після ендопротезування колінного суглоба: етапи, вправи та повернення до життя

01Відновлення починається не вдома, а в палаті

Багато хто уявляє реабілітацію як щось, що почнеться після виписки. Насправді вона починається в стаціонарі, і зазвичай досить рано — конкретний момент визначає лікувальна команда, зважаючи на вид знеболення, перебіг операції та стан пацієнта. Персонал допомагає сісти на краю ліжка, потім піднятися й зробити перші кроки з ходунками, під наглядом і з підстрахуванням. Це не поспіх заради поспіху: рання активізація потрібна, щоб підтримати кровообіг, розправити легені та не дати м’язам вимкнутися з роботи.

Перші дні в палаті складаються з простих, але важливих речей. Дихальна гімнастика. Рухи стопою й гомілковостопним суглобом — так званий м’язовий насос. Напруження чотириголового м’яза стегна без руху в коліні. Спроби підняти випрямлену ногу. Перші згинання й розгинання коліна в межах, які дозволить реабілітолог. Конкретний набір вправ, кількість підходів і момент, коли до кожної з них можна переходити, призначає лікувальна команда, а не стаття чи чужий досвід. Кожна з цих вправ виглядає надто дрібною, щоб мати значення — і саме тому їх найчастіше пропускають.

Паралельно медичний персонал стежить за раною й пов’язкою, оцінює біль, контролює температуру, а за потреби працює з дренажем. Скільки триватиме госпіталізація, вирішує оперуючий хірург: це залежить від типу протеза, супутніх хвороб, віку та того, як пацієнт відповідає на навантаження. Загальний опис самого втручання й того, що входить у програму, є на сторінці послуги ендопротезування колінного суглоба в Україні, але остаточне рішення щодо строків завжди ухвалює лікар на місці.

Виписка — не свято закінчення, а передача відповідальності. Критерії готовності визначає клініка: зазвичай дивляться, чи пацієнт самостійно встає й ходить із опорою, як він справляється зі сходами, який стан рани, чи контрольований біль і чи розуміє людина, що робити далі. Перед виїздом варто отримати письмово кілька речей:

• перелік призначених препаратів і те, як довго їх приймати;
• дозволений рівень навантаження на прооперовану ногу;
• програму вправ на найближчі тижні;
• дату наступного огляду й перелік контрольних обстежень;
• контакт, за яким писати або телефонувати, якщо щось піде не так.

Якщо пацієнт приїхав з іншого міста чи країни, окремо варто обговорити дорогу додому: скільки часу в дорозі допустимо саме для вас, чи потрібні зупинки, чи можна летіти й коли. Це питання не логістики, а безпеки — довга нерухомість у кріслі та ризик тромбозу пов’язані напряму. Координатор MediUkraine може заздалегідь уточнити в клініці, чи передбачений у програмі післяопераційний супровід і скільки днів радять закласти на перебування поруч із лікарнею.

02Біль і набряк: чому їх контролюють, а не терплять

Біль у перші дні після ендопротезування — очікувана частина перебігу: це велика операція на кістці, і дискомфорт відчутний. Але це не означає, що будь-який біль після операції безпечний: раптовий сильний біль, особливо разом із деформацією ноги, втратою опори, похолоданням або зміною кольору стопи, може означати гостре ускладнення. У такому разі треба терміново звертатися по медичну допомогу, а не чекати. Водночас звичайний післяопераційний біль терпіти не потрібно: знеболення зазвичай призначають планово, за схемою, а не за фактом нестерпного болю, і нерідко комбінують кілька засобів. Логіка проста — рух і є лікуванням, а біль рух зупиняє. Пацієнт, який тримається до останнього, просто менше згинає коліно й повільніше відновлюється. Які саме препарати, у якій дозі та як довго — вирішує лікар.

Тому знеболювальні приймають за призначеною схемою, а не тоді, коли вже нестерпно. Особливо це стосується часу перед заняттям із реабілітологом: про те, як узгодити прийом із вправами, варто спитати лікаря окремо. Якщо призначена схема не працює, про це треба сказати лікарю, а не збільшувати дозу самостійно й не додавати препарати з домашньої аптечки: частина знеболювальних погано поєднується з препаратами, які призначають для профілактики тромбозів.

Набряк — окрема історія, до якої пацієнти рідко готові. Коліно може лишатися збільшеним, теплішим на дотик і менш чутливим у зоні розрізу помітно довше, ніж очікує більшість. Синці, які поступово сповзають на гомілку й стопу, теж бувають частиною звичайного перебігу: частіше це очікувана реакція тканин, але відрізнити її від ускладнення може тільки лікар. Це не означає, що будь-який набряк можна ігнорувати — важлива динаміка, і оцінює її лікар.

• Набряк, який змінюється разом із рівнем активності, частіше відображає навантаження, але відрізнити його від ускладнення може тільки лікар.
• Набряк, який наростає, разом із посиленням болю, почервонінням, виділеннями з рани чи температурою — привід зв’язатися з лікарем негайно.
• Якщо ви не можете зрозуміти, до якої з цих ситуацій належить ваш випадок, — телефонуйте лікарю, не чекайте.

Для контролю набряку найчастіше застосовують холод на ділянку коліна й піднесене положення ноги у спокої. Чи підходить це вам, скільки разів на день, як довго тримати холод і в якому положенні лежати — підкаже реабілітолог: це залежить від стану рани й чутливості шкіри. Один нюанс варто знати заздалегідь: підкладати валик під саме коліно зазвичай не радять — у такому положенні воно звикає до зігнутого стану, а дефіцит розгинання потім доводиться відвойовувати.

Корисно вести короткий щоденник перших тижнів: як спали, скільки пройшли, чи був набряк ввечері, як переносили вправи. На контрольному огляді такі записи варті більше, ніж спроба пригадати з пам’яті, а самому пацієнту вони допомагають побачити, що прогрес є, навіть коли здається, ніби ви топчетеся на місці.

03Профілактика тромбозів — не додаток, а частина протоколу

Великі ортопедичні операції на нижній кінцівці підвищують ризик утворення тромбів у венах ноги. Причини зрозумілі: травма тканин, вимушена нерухомість, набряк, зміни згортання крові. Саме тому профілактика тромбозів — не побажання про всяк випадок, а частина післяопераційного протоколу. Її склад і тривалість визначає лікар, і нерідко профілактика продовжується й після виписки.

Складових зазвичай кілька, і працюють вони разом. Перша — рух: та сама рання активізація й вправи стопою, які здаються дрібницею. Друга — медикаменти, якщо їх призначили: лікар обирає препарат, дозу та строк. Саме тут пацієнти помиляються найчастіше — припиняють прийом, щойно стає легше, або пропускають дози, повернувшись додому. Третя складова — компресійний трикотаж чи апарати переміжної компресії, якщо вони рекомендовані; вони потрібні не всім і не на однаковий термін.

Кілька правил, які варто пам’ятати після виписки:

• не змінювати дозу й не скасовувати призначений препарат самостійно, навіть якщо нічого не турбує;
• попереджати будь-якого лікаря та стоматолога, що ви приймаєте препарат, який впливає на згортання крові;
• не додавати знеболювальні, добавки чи трав’яні засоби без узгодження — вони можуть посилювати або послаблювати дію ліків;
• не сидіти нерухомо годинами: у дорозі, за столом, перед екраном робити паузи й рухати стопами, якщо лікар не обмежив активність;
• пити достатньо рідини, якщо лікар не обмежив об’єм через інші хвороби.

Препарати, які впливають на згортання крові, підвищують ризик кровотечі, тому знати ознаки значної кровотечі треба заздалегідь. Терміново зверніться по медичну допомогу, якщо з’явилися:

• кров у сечі або в калі;
• чорні чи дьогтеподібні випорожнення;
• блювання кров’ю або вмістом, схожим на кавову гущу;
• кровотеча, яка довго не зупиняється, зокрема з носа чи ясен;
• значна кровотеча з післяопераційної рани або пов’язка, яка промокає кров’ю;
• раптовий сильний головний біль;
• велика кількість синців, що з’явилися без видимої причини.

Окремо про падіння. Якщо ви впали й ударилися головою, звертайтеся по медичну допомогу терміново — навіть коли почуваєтеся нормально й видимих ушкоджень немає. Про сам факт падіння лікарю теж треба сказати. Якщо сумніваєтесь, чи це саме той випадок, — телефонуйте лікарю, не чекайте.

Ознаки, які вимагають не запису на прийом, а термінового звернення: різкий однобічний набряк гомілки чи стегна, розпираючий біль у литці, помітне почервоніння й локальне підвищення температури шкіри. А раптова задишка, біль у грудях, прискорене серцебиття чи кашель із домішкою крові — привід викликати екстрену допомогу, а не чекати ранку.

Окремо про дорогу. Довгий переїзд чи переліт — це години нерухомості, тому маршрут і час повернення додому варто узгодити з хірургом заздалегідь, ще на етапі планування операції. Іноземному пацієнту має сенс спитати лікаря, чи не безпечніше в його випадку провести кілька додаткових днів поруч із клінікою, ніж вирушати в довгу дорогу за першої ж нагоди.

04Об’єм рухів: чому вправи не можна пропускати

Це найважливіша частина реабілітації — і та, яку найлегше відкласти на завтра. У коліна після операції дві задачі, і вони різні. Перша — згинання: щоб сідати, вставати, підніматися сходами, сідати в авто. Друга — повне розгинання: щоб нога випрямлялася до кінця, коли ви стоїте й ідете.

Розгинання пацієнти недооцінюють майже завжди. Зігнуте коліно менше болить, тому нога інстинктивно тримається в напівзігнутому положенні — на подушці, у кріслі, під час ходьби. Проблема в тому, що втрачене розгинання, як вважають реабілітологи, повертається важче за втрачене згинання, а нога, яка не випрямляється до кінця, змінює ходу й перевантажує спину, таз і другу ногу. Тому в програмах реабілітації є окремі вправи саме на випрямлення, а валик у положенні лежачи часто просять класти під п’яту, а не під коліно.

Чому час має значення

Тканини після операції гояться, і в процесі загоєння вони мають властивість скорочуватися й ущільнюватися. Є період, коли рух дається порівняно легко, і його краще використати; наскільки він триває у вашому випадку, скаже лікувальна команда. Якщо вправи регулярно пропускати, коліно може застигнути в обмеженому об’ємі — і тоді для повернення руху іноді потрібні додаткові процедури чи втручання, набагато неприємніші за щоденні заняття.

Як це виглядає практично

Реабілітологи зазвичай наголошують, що регулярність тут важливіша за інтенсивність: кілька коротких підходів протягом дня переносяться легше, ніж одне довге виснажливе заняття. Помірний дискомфорт і відчуття натягу під час розробки частіше очікувані, але відрізнити їх від ускладнення може тільки лікар. А от гострий біль під час заняття або після нього — сигнал зупинитися й зв’язатися з лікарем чи реабілітологом, а не продавлювати його силою. Якщо сумніваєтесь, звичайний це натяг чи ні, — телефонуйте, не чекайте наступного заняття. У частині клінік у ранньому періоді використовують апарати для пасивної розробки суглоба, десь роблять ставку на активні вправи з інструктором — підхід визначає лікувальна команда.

Заняття з реабілітологом варто планувати не за залишковим принципом, а з першого дня. Фахівець вимірює кути згинання й розгинання, бачить компенсації, яких пацієнт у себе не помічає, і коригує програму. Якщо ви повертаєтеся в інше місто чи країну, є сенс заздалегідь домовитися, хто веде вас далі: місцевий реабілітолог, дистанційні відеозаняття чи комбінація. Координатор може уточнити в клініці, чи передбачений такий супровід і в якому форматі.

05Ходьба з опорою: від ходунків до самостійних кроків

Опора після ендопротезування — не ознака слабкості, а інструмент. Вона розвантажує суглоб, страхує від падіння й дає змогу ходити з правильним малюнком кроку, а не шкутильгати. Типова послідовність — ходунки, потім милиці або палиця, потім хода без опори. Швидкість переходу індивідуальна, і визначає її лікар разом із реабілітологом.

Окремо про навантаження на прооперовану ногу. Скільки ваги можна на неї переносити — рішення хірурга, який знає тип протеза, спосіб фіксації та стан кістки. Саме тому чужий досвід тут не орієнтир: сусід по палаті може мати зовсім інші вказівки. Якщо в рекомендаціях при виписці немає чіткої відповіді на це питання, її треба отримати до від’їзду з клініки.

Кілька технічних моментів, яких зазвичай навчають у стаціонарі — конкретну техніку в будь-якому разі показує реабілітолог:

• палицю зазвичай тримають у руці з протилежного до прооперованої ноги боку;
• опора й прооперована нога рухаються разом, здорова нога — наступним кроком;
• на сходах угору першою зазвичай іде здорова нога, вниз — прооперована разом з опорою;
• крок краще робити коротший, але з перекатом з п’яти на носок, а не човгати;
• розвертатися варто маленькими кроками, а не скручувати коліно на місці.

Окремий ризик перших тижнів — падіння, і воно небезпечніше за саме навантаження. Мокра плитка, килимки, дроти, домашні тварини під ногами й похід до туалету вночі без світла — реальні загрози, які варто прибрати заздалегідь. Втома в цей період не рідкість: організм витрачає сили на загоєння. Частіше це очікувана реакція, але відрізнити її від ускладнення може тільки лікар — тож якщо слабкість наростає або з’являється разом із болем, набряком чи температурою, скажіть про це лікарю, не чекайте.

І типова помилка навпаки — відмовитися від опори надто рано, щоб не виглядати хворим. Хода без опори, але з кульгавістю, закріплює неправильний руховий стереотип, який потім доводиться переучувати. Коли саме відкладати милицю чи палицю, вирішує реабілітолог, і орієнтується він на якість кроку, а не на те, що опору набридло носити.

06Дім, готовий до повернення: побутові пристосування

Найзручніший час готувати оселю — до операції, а не після, коли ходити важко й нахилятися незручно. Ідея проста: усе потрібне має бути на рівні рук, а шлях від ліжка до ванної — вільним і освітленим.

Що варто зробити заздалегідь:

• прибрати килимки, пороги, подовжувачі й усе, за що можна зачепитися;
• організувати нічне освітлення на шляху до туалету;
• покласти нековзний килимок у ванній і подумати про поручень;
• поставити стілець або лавку в душовій кабіні, щоб митися сидячи;
• підготувати місце для сну, з якого легко встати: занадто низький диван або м’яке крісло стають пасткою;
• перекласти посуд, одяг і побутові дрібниці з нижніх та верхніх полиць на середні;
• підготувати рюкзак або візок, щоб носити речі й лишати руки вільними для опори.

Корисні дрібниці, які економлять сили: ложка для взуття з довгою ручкою, захват для піднімання предметів з підлоги, взуття без шнурків із фіксованим задником і нековзкою підошвою, легкий одяг, який надягається без глибоких нахилів. Якщо в оселі кілька поверхів, на перші тижні є сенс обговорити з лікарем, чи варто організувати життя на одному з них.

Питання, які залежать від клініки й від конкретного пацієнта, краще не вирішувати самостійно, а уточнити перед виїздом:

• коли можна мочити рану й приймати душ, чим обробляти шов;
• коли знімають шви або чи розсмоктуються вони самі;
• як довго носити компресійний трикотаж, якщо його призначили;
• у якому положенні спати й чи потрібна подушка між колінами;
• коли можна сідати за кермо й повертатися до роботи;
• які побутові рухи в перші тижні варто обмежити саме вам.

Відповіді залежать від методу операції, стану рани, супутніх хвороб і призначень — а не від загальних правил з інтернету чи форумів.

Ще одне, про що варто подбати завчасно, — помічник на перші дні вдома. Не постійна сиділка, а людина, яка приготує їжу, донесе покупки й буде поруч, коли треба вперше зайти в душ. Це не питання турботи, а питання безпеки: побутові травми в цей період часто трапляються під час звичайних, здавалося б, дій — коли людина тягнеться за чашкою на верхній полиці або розвертається з повними руками.

07Від чого залежить темп відновлення

Питання «коли я буду як раніше» пацієнти ставлять частіше за всі інші, а відповідь на нього завжди індивідуальна. Немає універсального календаря, бо в кожного різні вихідні умови. На темп впливають, зокрема:

• яким було коліно до операції: суглоб, який роками майже не згинався, і суглоб, у якому рух зберігався, поводяться після втручання по-різному;
• стан м’язів стегна до операції — чим краще людина підготувалася, тим менше доводиться надолужувати;
• тип протеза й спосіб його фіксації;
• вік, вага, супутні хвороби — зокрема цукровий діабет, серцево-судинні й ревматичні захворювання, стан судин ноги;
• куріння, яке впливає на загоєння тканин;
• перебіг загоєння рани й наявність ускладнень;
• регулярність вправ і те, чи є поруч людина, яка допоможе в перші дні.

Через це порівняння з чужими історіями частіше шкодить, ніж допомагає. У знайомого міг бути інший діагноз, інший обсяг втручання й інший стан м’язів до операції — його строки нічого не говорять про ваші. Орієнтир, який справді працює, — динаміка власних показників: кути згинання й розгинання, дистанція ходьби, кількість опори, потреба в знеболенні.

Варто бути готовим і до того, що крива буде нерівною. Дні, коли коліно згинається гірше, ніж учора, бувають у більшості пацієнтів: свою роль грають утома, погода, надмірне навантаження напередодні або просто поганий сон. Частіше це очікувана реакція, але відрізнити її від ускладнення може тільки лікар: якщо погіршення наростає або поєднується з болем, набряком, почервонінням чи температурою, телефонуйте лікарю, не чекайте.

Про емоційний бік говорять рідше, хоча він теж частина відновлення. Порушений сон у перші тижні, роздратування через залежність від інших, розчарування, коли прогрес здається повільним, — часті супутники цього періоду. Якщо пригнічений стан тримається довго, заважає спати чи виконувати програму вправ, про це варто сказати лікарю так само, як про біль: це не «слабкість характеру», а стан, який впливає на результат операції.

08Життя з новим суглобом: що можна, чого уникати і коли до лікаря

Коли гострий період позаду, з’являється головне питання: як тепер жити. Загальний принцип, який озвучують ортопеди, — новий суглоб краще переносить регулярне помірне навантаження, ніж ударне. Ходьба, велотренажер, плавання після загоєння рани, вправи на м’язи стегна й сідниць, спокійна їзда на велосипеді — те, що зазвичай з’являється в рекомендаціях. Стрибки, біг по твердому покриттю, різкі скручування, контактні види спорту, підняття значних ваг — те, що зазвичай радять обмежити. Але конкретний перелік дозволеного залежить від типу протеза, стану кісткової тканини й перебігу відновлення, тому отримувати його треба від свого лікаря, а не з чужого досвіду.

Кілька речей працюють на довговічність результату:

• тримати м’язи стегна в тонусі роками, а не лише в перші місяці — саме вони розвантажують суглоб;
• стежити за вагою тіла: навантаження на протез під час кожного кроку залежить від неї напряму;
• не ігнорувати планові огляди й контрольні знімки, навіть коли нічого не турбує — зношування чи розхитування компонентів часто стають помітними на рентгені раніше, ніж з’являються скарги;
• повідомляти будь-якого лікаря про наявність протеза й не залишати без лікування вогнища інфекції: інфекція з іншого органа може дістатися суглоба через кров;
• не терпіти дивні відчуття мовчки — раптова нестабільність, клацання, відчуття провалу під час кроку є приводом показатися ортопеду.

Побутова дрібниця, про яку часто питають: металеві компоненти протеза можуть спричинити спрацювання рамки в аеропорту. Як діяти в такій ситуації, залежить від правил конкретного аеропорту, тож питання варто уточнити заздалегідь, а не розраховувати на довідку як на універсальний пропуск.

Коли звертатися до лікаря, не чекаючи планового візиту

• температура й озноб;
• виділення з рани, наростаюче почервоніння або розходження країв шва;
• біль, який наростає, а не слабшає, і особливо раптовий сильний біль;
• різке збільшення набряку;
• неможливість наступити на ногу або раптова втрата опори;
• деформація ноги або відчуття, що коліно стало нестабільним;
• нове оніміння або слабкість стопи;
• блідість, синюшність чи похолодання стопи — це можуть бути ознаки порушення кровопостачання або ушкодження нерва;
• ознаки значної кровотечі, описані вище, і будь-яке падіння з ударом головою;
• ознаки тромбозу, описані вище — особливо задишка й біль у грудях.

Якщо ви сумніваєтесь, чи належить ваш випадок до цього переліку, — телефонуйте лікарю, не чекайте. Якщо операцію робили в іншому місті, не варто терпіти до наступного приїзду: координатор MediUkraine допоможе зв’язатися з оперуючим хірургом і, за потреби, підібрати клініку, де можуть провести очний огляд поруч із вами.

І останнє, про що рідко говорять уголос. Найкраще, що може зробити пацієнт після ендопротезування, — не порівнювати себе з чужими історіями, дотримуватися своєї програми й ставити питання своєму лікарю тоді, коли вони виникають, а не тоді, коли стало зовсім тривожно.