Осиплість голосу — симптом, який сам по собі не є діагнозом, але може бути ознакою дуже різних станів: від нешкідливої застуди до серйозних захворювань, що потребують негайного лікування. Більшість людей звикли, що осиплість минає за кілька днів разом з нежитем, і не звертають уваги на цей симптом. Але іноді осиплість — це тривожний знак, ігнорувати який не можна.
Які стани спричиняють осиплість голосу?
Голосові зв’язки — тонкі складки слизової оболонки гортані — надзвичайно чутливі до будь-яких запальних, механічних або функціональних змін. Навіть невеликий набряк або нерівність поверхні суттєво змінює якість голосу.
Найчастіші причини осиплості: гострий ларингіт вірусного або бактеріального походження — класична ситуація, при якій осиплість виникає на фоні ГРВІ і минає протягом 1–2 тижнів. Перенапруження голосу — у педагогів, акторів, тренерів, людей, які много говорять або кричать. Вузлики голосових зв’язок («горошини співаків») — мозольні утворення внаслідок хронічного перевантаження голосу. Поліпи голосових зв’язок — доброякісні утворення, що виникають після крововиливу або хронічного подразнення. Кісти гортані. Рефлюксний ларингіт — хронічне ушкодження зв’язок кислим вмістом шлунку при ГЕРХ. Паралічі голосових зв’язок — ушкодження зворотного гортанного нерва при операціях на щитоподібній залозі, пухлинах грудної клітини або шиї, після вірусних інфекцій. Рак гортані — осиплість може бути першим і єдиним симптомом на ранніх стадіях.
Коли осиплість — привід для термінового огляду?
Ось перелік ситуацій, коли осиплість голосу вимагає обов’язкової та невідкладної консультації ЛОРа або фоніатра: осиплість зберігається більше 2–3 тижнів без видимої причини або попри лікування, особливо якщо ви курите або курили в минулому — це показання для ларингоскопії для виключення раку гортані. Осиплість без застуди або після будь-якої операції на шиї чи грудній клітині — підозра на пошкодження нерва. Осиплість у поєднанні з болем при ковтанні, труднощами дихання, відчуттям стороннього тіла або кома в горлі. Швидко наростаюча осиплість аж до повної афонії без очевидної причини. Поява крові в мокроті разом з охриплістю. Осиплість у дитини зі стрідорозним (свистячим) диханням та задишкою — ознака крупу або іншого захворювання з обструкцією дихальних шляхів, що потребує термінової медичної допомоги.
Діагностика осиплості: ларингоскопія та інші методи
Основний метод діагностики при осиплості голосу — ларингоскопія, тобто огляд гортані та голосових зв’язок. Існує кілька видів цього дослідження. Непряма ларингоскопія — класичний метод з дзеркалом, дозволяє оглянути гортань у кабінеті ЛОРа. Фіброларингоскопія — гнучкий ендоскоп вводиться через ніс до гортані: забезпечує відмінний огляд усіх відділів, виконується в амбулаторних умовах, практично не викликає дискомфорту. Відеоларингостробоскопія — спеціальний метод, що дозволяє спостерігати коливання голосових зв’язок у повільному «русі», ідеальна для виявлення вузликів, поліпів та функціональних порушень у вокалістів. При підозрі на пухлину або параліч — КТ шиї та грудної клітини, а також консультація невролога або онколога. Аналіз крові, УЗД щитоподібної залози за показаннями.
Лікування: від голосового режиму до мікрохірургії
Підхід до лікування осиплості суворо індивідуальний і залежить від причини. При гострому ларингіті — голосовий спокій, зволоження, тепле пиття, усунення подразників. При хронічному перенапруженні голосу і вузликах — голосовий режим, логопедичні вправи, вокальна терапія під керівництвом фоніатра; у деяких випадках вузлики регресують самостійно при правильному голосовому гігієні. Поліпи та кісти голосових зв’язок, як правило, потребують хірургічного видалення — мікрохірургії гортані під загальним знеболенням (ендоларингеальна мікрохірургія). Це малоінвазивне втручання через рот без розрізів, що дозволяє зберегти структуру голосових зв’язок. При паралічах гортані — голосова терапія, ін’єкції препаратів для медіалізації паралізованої зв’язки, за показаннями — хірургічна корекція. При рефлюксному ларингіті — лікування ГЕРХ. При раку гортані — онкологічне лікування відповідно до стадії. Не нехтуйте осиплістю — цей симптом заслуговує на увагу лікаря, особливо якщо він затягується більше двох тижнів.
