Коли болить горло, перше, що спадає на думку більшості людей — ангіна. Але насправді біль у горлі набагато частіше пов’язаний з фарингітом, ніж зі справжньою ангіною (гострим тонзилітом). Ці захворювання мають різні причини, різну клінічну картину і вимагають різного лікування. Уміння розрізняти їх — важливий навик, що допоможе уникнути непотрібного прийому антибіотиків і розпочати правильну терапію вчасно.
Що таке фарингіт і чому він виникає?
Фарингіт — це запалення слизової оболонки задньої стінки горла (глотки). На відміну від тонзиліту, при якому головним чином уражаються мигдалики, при фарингіті основна зона запалення — саме задня стінка глотки. Ці стани можуть поєднуватися (фаринготонзиліт), але нерідко йдуть окремо.
Причини гострого фарингіту в переважній більшості випадків (70–80%) — вірусні: риновіруси, аденовіруси, вірус грипу та парагрипу, вірус Епштейна-Барр. Бактеріальний фарингіт найчастіше спричиняється β-гемолітичним стрептококом групи A, хоча загалом бактерії є причиною лише у 10–20% випадків. Хронічний фарингіт — окрема розмова: він формується під впливом тривалих подразників: куріння, алкоголю, гострої їжі, гастроезофагеального рефлюксу (коли кислота зі шлунку потрапляє в горло), алергічного постназального затіку (стікання слизу з носа по задній стінці горла), тривалого дихання через рот, забрудненого або сухого повітря. При хронічному фарингіті задня стінка горла поступово змінюється: вона або стоншується і атрофується (атрофічний фарингіт), або стає потовщеною з гіпертрофованими лімфоїдними фолікулами (гіпертрофічний фарингіт).
Симптоми фарингіту: чим він відрізняється від ангіни?
Основний симптом фарингіту — першіння, сухість, відчуття роздратування або біль у горлі, переважно у задній його частині. Ковтання болісне, але, як правило, менше, ніж при ангіні. Характерне покашлювання через подразнення задньої стінки. Частіше немає або є незначне підвищення температури. Загальний стан страждає менше, ніж при ангіні.
Ангіна (гострий тонзиліт), навпаки, проявляється сильним болем у горлі, що різко посилюється при ковтанні, високою температурою (38–40°C), вираженим збільшенням та болючістю підщелепних лімфовузлів. При огляді видно збільшені, гіперемовані мигдалики з нальотом або гнійними фолікулами. Загальна інтоксикація виражена: слабкість, озноб, головний біль.
Від ларингіту фарингіт відрізняється тим, що при ларингіті основний симптом — зміна або втрата голосу (дисфонія), а сам біль нерідко локалізується нижче, в ділянці гортані. Від паратонзилярного абсцесу — одностороннім болем, вибуханням мигдалика з одного боку, труднощами відкрити рот (тризм), значною інтоксикацією.
Діагностика фарингіту
Лікар встановлює діагноз на підставі скарг, анамнезу та фарингоскопії — огляду горла. При гострому фарингіті задня стінка горла гіперемована (червона), набрякла, може бути вкрита слизово-гнійним нальотом. Фолікули (дрібні лімфоїдні вузлики) можуть бути збільшені та виглядати як яскраво-червоні горбочки. При хронічному атрофічному фарингіті слизова блідо-рожева, суха, з характерним «лакованим» виглядом; при гіпертрофічному — задня стінка «зерниста», з гіпертрофованими фолікулами.
Для виключення стрептококової ангіни застосовується швидкий стрептококовий тест (експрес-тест на антиген) або культуральне дослідження мазка з горла. Якщо тест позитивний — призначаються антибіотики. Якщо негативний — найімовірніше фарингіт вірусний і антибіотики не потрібні.
Лікування фарингіту: що допомагає?
Лікування гострого вірусного фарингіту симптоматичне: рясне тепле пиття, полоскання горла сольовими або антисептичними розчинами, розсмоктуючі таблетки або спреї з антисептиком та знеболюючим ефектом, зволоження повітря в кімнаті, уникнення подразників (куріння, гостра їжа, холодне пиття). Антибіотики при вірусному фарингіті не потрібні і неефективні! При стрептококовій ангіні — антибіотики обов’язкові для запобігання ускладнень (ревматична лихоманка, гломерулонефрит).
Лікування хронічного фарингіту передусім спрямоване на усунення причини: кидання куріння, лікування рефлюксу, лікування алергії, відновлення носового дихання при його порушенні. Місцеве лікування включає зрошення та змащування задньої стінки горла препаратами, що зволожують та відновлюють слизову (особливо при атрофічному фарингіті), фізіотерапію. При загостренні — антисептики та протизапальні засоби. Профілактика фарингіту — здоровий спосіб життя, відмова від куріння, контроль рефлюксу, своєчасне лікування алергічного риніту та інших тригерних факторів.
