Остеоартроз колінного суглоба (гонартроз) — найпоширеніше захворювання суглобів, що вражає мільйони людей у всьому світі. За статистикою, клінічно значущий гонартроз виявляється приблизно у кожної четвертої жінки та кожного п’ятого чоловіка у віці старше 45 років. Це захворювання є провідною причиною хронічного болю та інвалідності в старшій віковій групі. Однак гонартроз вже давно перестав бути «вироком» — сучасна ортопедія і ревматологія мають потужний арсенал методів, що дозволяють суттєво уповільнити прогресування хвороби, зменшити біль і зберегти функцію коліна на довгі роки.
Причини і механізм розвитку остеоартрозу коліна
Остеоартроз — це хронічне дегенеративно-дистрофічне захворювання суглоба, при якому поступово руйнується суглобовий хрящ, а також відбуваються зміни в кістці, синовіальній оболонці та навколосуглобових тканинах. Основу патологічного процесу складає дисбаланс між синтезом і деградацією хрящової тканини на користь деградації. Хрящ поступово стоншується, розтріскується, і в кінцевому підсумку кістки починають труться одна об одну безпосередньо, що спричиняє виражений біль та обмеження рухів.
Факторами ризику розвитку гонартрозу є: вік (ризик різко зростає після 50 років), жіноча стать (жінки хворіють у 2–3 рази частіше), надмірна маса тіла (підвищення ваги на 5 кг збільшує навантаження на колінний суглоб на 15–20 кг при ходьбі), попередні травми коліна (розриви менісків і зв’язок підвищують ризик в 5–7 разів), тривалі надмірні навантаження на коліна (важка фізична робота, стрибкові види спорту), спадкова схильність, порушення осі кінцівки (варусна або вальгусна деформація).
За рентгенологічними критеріями (класифікація Kellgren-Lawrence) виділяють 4 ступені остеоартрозу. I ступінь: сумнівне звуження суглобової щілини, можлива наявність одиничних остеофітів. II ступінь: чітке звуження суглобової щілини, наявність остеофітів, субхондральний склероз. III ступінь: значне звуження суглобової щілини, множинні остеофіти, субхондральний склероз та кістові зміни. IV ступінь: повне або майже повне зникнення суглобової щілини, виражені деформації суглоба. Ця класифікація важлива для вибору тактики лікування.
Паралельно з описаними змінами в суглобі розвивається реактивне запалення синовіальної оболонки — синовіт, що проявляється набряком та підвищенням температури шкіри над суглобом, накопиченням рідини в суглобі. Синовіт суттєво посилює біль і прискорює руйнування хряща, утворюючи хибне коло: дегенерація хряща — запалення — прискорена дегенерація.
Симптоми гонартрозу: стадії і прояви
Клінічна картина гонартрозу визначається стадією захворювання. На початкових стадіях симптоми можуть бути мінімальними або відсутніми. У міру прогресування хвороби вони стають дедалі вираженішими і суттєво обмежують повсякденну активність.
Основним симптомом є біль у колінному суглобі. На I–II ступенях він виникає при навантаженнях — ходьбі, підйомі по сходах, присіданнях — і зникає в стані спокою. Характерний «стартовий» біль — посилення болю при перших кроках після тривалого знерухомлення, що зменшується після «розходження». На III–IV ступенях біль стає постійним, виникає в стані спокою та вночі, позбавляючи пацієнтів нормального сну.
Скутість та обмеження рухів у суглобі — другий за важливістю симптом. Спочатку скутість відчувається переважно вранці або після тривалого сидіння і тривала менше 30 хвилин (на відміну від ревматоїдного артриту, де ранкова скутість може тривати годинами). З часом рухи в суглобі стають дедалі більш обмеженими. Хруст, клацання та скрип у суглобі при рухах — характерний симптом, що виникає внаслідок нерівності хрящових поверхонь. Деформація суглоба, що формується поступово, виникає внаслідок розростання кісткових остеофітів та порушення осі кінцівки (О-подібна або Х-подібна деформація).
Сучасне лікування остеоартрозу колінного суглоба
Лікування гонартрозу є комплексним та включає немедикаментозні методи, медикаментозну терапію та хірургічне лікування. Мета терапії — зменшення болю, покращення функції суглоба та уповільнення прогресування захворювання. Вибір методів лікування визначається стадією артрозу, вираженістю симптомів та загальним станом пацієнта.
Немедикаментозне лікування є фундаментом терапії при будь-якій стадії гонартрозу. Нормалізація маси тіла — найефективніший немедикаментозний метод: зниження ваги на 10% знижує біль у коліні на 50%. Лікувальна фізкультура спрямована на зміцнення м’язів навколо коліна (особливо чотириголового м’яза стегна та м’язів задньої поверхні стегна), що забезпечують «динамічну» стабільність суглоба та розвантажують суглобовий хрящ. Водна гімнастика, велоспорт та ходьба по рівній поверхні є оптимальними видами активності при гонартрозі. Ортезування (використання наколінників, устілок, ортопедичного взуття) перерозподіляє навантаження в суглобі та зменшує біль.
Медикаментозне лікування включає: НПЗП для купірування болю та запалення (з обережністю через системні побічні ефекти), симптоматичні препарати повільної дії (хондроїтин сульфат, глюкозамін, діацерин, авокадо-соєві ненасичені жирні кислоти), що зменшують біль та мають хондропротективну дію. Внутрішньосуглобові ін’єкції є важливим методом локальної терапії: кортикостероїди для швидкого знеболення при синовіті, препарати гіалуронової кислоти («рідкий протез») для покращення мастила суглоба та захисту хряща, збагачена тромбоцитами плазма (PRP) — перспективний метод для стимуляції регенерації тканин. При III–IV ступені гонартрозу з вираженою симптоматикою, що не піддається консервативному лікуванню, ендопротезування колінного суглоба є радикальним методом, що забезпечує тривале усунення болю і відновлення функції.
